Відчувати надію попри все – найважливіша наша здатність.
Така начебто вразлива, але й міцна внутрішня опора одночасно.
Саме вона є втішником у найбільш скрутні часи. Наче добра, любляча мама, яка огортає в своїх теплих обіймах, коли ми у розпачі.
Саме надія допомагає тримати голову високо, із хвилюванням, але сміливо вдивляючись у невідоме майбутнє.
В переживанні надії є і усвідомлення того, що я зробив усе можливе від мене, і одночасно я даю можливість відбутись тому, на що вплинути не можу.
Так, я можу не знати, що там попереду, але надія селить в душі зернятко, що життя буде добрим до мене. І основою для цього – є моя вірність тому, що важливо для мене, моїм цінностям, своїм людям і своїй зграї, моя відкритість і довіра їм. Моя відкритість і довіру життю. Бо життя все ж таки більше за війну і за руйнування, які вона несе із собою.
- А про що говорить тобі твою надія?
- На чому вона тримається?
- На яких важливих для тебе цінностях?
- Де живе в тілі?
- Якої вона форми, кольору?
- Який важливий меседж передає тобі прямо зараз?
Більше просвітницьких текстів пишу тут: https://t.me/psyintouch, в нашому телеграм-каналі «Психолог на зв’язку»
Photo by Lina Trochez on Unsplash
