Я їду додому. Як побороти страх того, що можливо знадобиться повторно виїжджати

Сповнені надією найскоріше відчути знайомий запах свого дому, потрапити до його цілющих стін, обнятись із близькими, які залишились, люди приймають рішення про повернення на Батьківщину. 

За даними ООН на кінець травня в Україну вже повернулись 2 229 500 млн. українців, які виїхали закордон з початком війни. І з кожним днем ця цифра росте. 

Що мотивує людей повертатись незважаючи на небезпеку, яка залишається? 

Багато хто повертається через те, що в регіоні їх проживання стало спокійніше, принаймні у порівнянні із попереднім періодом. Скучили за домом, за звичним укладом життя, улюбленою чашкою чаю або кави зранку і є надія, що із поверненням усе відновиться. 

Дехто повертається через бажання або необхідність бути з родиною, допомагати близьким або родичам похилого віку. А хтось через те, щоб нарешті знов відчути теплі обійми коханої людини. 

Втома і відчуття неможливості адаптуватись на новому місці також є частою причиною такого рішення. Бо адаптуватись до нових умов існування – це той ще виклик, який потребує великих внутрішніх ресурсів. А коли переїзд був вимушеним, а не із власного вибору і бажання емігрувати/мігрувати – ресурсів треба вдвічі більше. Бо частина життєвої енергії йде на те щоб прийняти і переосмислити цю вимушеність, а частина – щоб прокладати шлях у новій країні/новому місті. 

Є люди, які приймають рішення о поверненні через почуття провини «Там люди гинуть, а я тут в безпеці і ніякої користі країні не приношу». Хочеться розділити із «своїми» той досвід, який проживає країна наразі. 

Хтось зустрічається із самотністю на чужині. Необхідністю облаштовувати нове життя самому/самій. І перебування у небезпеці по поверненню витримувати легше, ніж будувати нове життя «один на один» в іншій країні.   

Усе це має сенс в певному контексті, але на що варто звернути увагу. Є очікування –  «я повернусь до рідного міста і все якось повернеться на свої кола, просто буде трохи по-іншому», а є нова реальність, яку треба враховувати, бо «трохи інше» – це не трохи. Тут важливо відверто вдивлятись в очі реальності. Війна продовжується. Кожне місто України досі перебуває у небезпеці, або у відносній безпеці.  Ракетні обстріли продовжуються і ніхто не знає, «куди прилетить» наступного разу. 

Тому, ключовим залишається питання: Заради чого я повертаюсь, враховуючи ці обставини?  І відповідь на нього треба обгрунтувати перш за все перед собою.

Маємо брати до уваги, що в кожного з нас всередині живе «дитяча частинка», яка продовжує вірити у краще, сумує за домом, страждає від несправедливості і вимушеності. Саме вона виниться і потрапляє в безодню безсилля, хоче «на ручки», отримати допомогу і турботу від когось «більшого іншого». Тому прагне все повернути як було раніше і знову віднайти спокій, безпеку через повернення. Але приймати рішення тільки із цієї частини і її мотивації вкрай небезпечно. 

Тому за допомогою маємо звернутись до нашої «дорослої частини», яка відповідає за зв’язок із реальністю в «тут і тепер». Вона враховує і потреби нашої «внутрішньої дитини» і усі ризики, ресурси в даній ситуації, і вже на основі цього приймає рішення.

Тому перед прийняттям остаточного рішення про повернення корисним буде провести відверту зустріч із собою і відповісти на запитання (відповіді краще записати): 

1. Які ті причини, через які я хочу і готов/ва повернутись до дому? 
2. Які з них є емоційними від нашої «внутрішньої дитини», а які є раціональними (із «дорослого»?)
3. Який, як мені здається, в моєму регіоні рівень небезпеки? Оцінити від 0 до 10. 
4. Враховуючи такий рівень небезпеки, які є ризики для мене/моїх дітей/моєю сім’ї, з якими я можу зустрітись по поверненню (в т.ч. знову виїжджати із країни)? Що я відчуваю, коли думаю про них?
5. Якими ресурсами я володію, щоб компенсувати, знизити або навіть нівелювати ці ризики? Що є моїми опорами? Коли я думаю про ці ресурси зараз, що я відчуваю? Як я зараз бачу вищезгадані ризики?  
6. Яке моє рішення буде відповідним, вірним мені, беручи до уваги відповіді на поставленні запитання?

Якщо рішенням є «Так, повертаюсь!» 

Тоді саме час замислитись і проговорити із близькими, як облаштувати своє життя на місті так, щоб зберігати його якість і почуватись якомога безпечніше. Корисною для такого планування є модель «4 якості життя» Н.Пезешкіана, засновника психотерапевтичного метода «Позитивна психотерапія». 

За цією моделлю ми структуруємо і розподіляємо енергію нашого життя по 4-м його найголовнішим сферам: тіло (фізичний простір), діяльність, стосунки і сенси (внутрішній світ). 

Про що маємо подумати і врахувати в кожній з цих сфер життя? Нижче наведені корисні запитання, відповіді на які допоможуть більш чітко зрозуміти, як буде виглядати Ваше життя після повернення. 

Сфера тіла (фізичного простору, харчування, сон, секс, гігієна):

1. Яким чином краще облаштувати свій фізичний простір (дім, квартиру, кімнату), щоб почувати себе в ньому безпечно? Де в цьому домі найбезпечніше місце, яке може слугувати укриттям під час повітряної тривоги?
2. Що Ви  будете робити під час повітряних тривог? Залишатись вдома/переходити у найбільш безпечне місце в ньому/спускатись в бомбосховище? Чи є поруч із вашим домом бомбосховище? Де саме воно знаходиться? На якої відстані від Вашого дому воно знаходиться?  
3. На якій відстані від Вашого дома знаходяться працюючі магазини, де ви зможете купляти продукти? Які продукти доступні наразі, а які ні? Як Ви зможете забезпечувати собі і своїй сім’ї повноцінне харчування? 
4. Чи є поруч спортзали, місця на відкритому повітрі, де ви зможете займатись спортом/гуляти. Якщо ні, скільки часу Вам потрібно, щоб дістатись їх? 
5. Де знаходяться найближчі дитячі майданчики?  
6. Яка зараз ситуація в Вашому місті із водопостачанням? 

Сфера діяльності (робота, навчання, досягнення)

1. Чим плануєте займатись по поверненню? 
2. Які є можливості продовжувати роботи те, що робили раніше? Які є можливості в пошуку нової роботи, якщо Ви втратили своє попереднє місце роботи? Хто і що Вам може допомогти в цьому? 
3. Які є обмеження і можливості для отримання нових знань, навичок, продовжувати розвиватись професійно?
4. Які щоденні справи можуть допомагати Вам стабілізуватись і адаптуватись? 

Сфера стосунків (родичі, друзі, традиції)

1. Хто із близьких буде поруч із Вами?
2. Хто буде потребувати Вашої підтримки, турботи? А хто зможе надати Вам підтримку і турботу? 
3. На кого із родичів, друзів, знайомих, Ви можете покластись у разі небезпеки і, якщо знов доведеться виїжджати? Про що Вам варто уже зараз домовитись із з ними.    
4. Які родинні традиції/ритуали допоможуть Вам адаптуватись по поверненню? Що зможете відновити або започаткувати робити разом із дітьми, чоловіком/дружиною? 
5. Як Ви зможете проводити час разом із родиною? Які місця відпочину є зараз доступні? 

Сфера сенсів (віра, переконання, цінності, духовність)

1. На які свої цінності Ви спираєтесь у своєму рішенні про повернення? Чим воно важливе для Вас? 
2. Що цінного для себе і своїй родини віднайдете? 
3. Які Ваші вірування і переконання обмежують Вас зараз в реалізації плану, а які навпаки посилюють Вашу віру і намір повернутись і залишатись вдома? 
4. Коли ви думаєте про повернення, про що говорить Вам Ваша надія і віра? Як Ви можете оцінити їх рівень за внутрішньою шкалою від 0 до 10? 
5. Що ще може посилити кожну із них?

Коли Ви зараз відверто відповіли на усі ці запитання, що Ви відчуваєте стосовно Вашого рішення повертатись? 

А якщо все ж таки доведеться виїжджати повторно? 

Страх повторного виїзду зустрічається дуже часто серед тих, хто планує повернення, або вже повернувся. І він є нормальним, бо загроза залишається і саме страх допомагає нам не втрачати пильності і бути готовим/готовою швидко реагувати і рятувати своє життя. 

Але пам’ятайте, ви вже маєте досвід виїзду, а це означає, що можете його використовувати і заздалегідь продумати деталі, які треба буде врахувати у разі повторній евакуації. Змогли виїхати один раз, а значить зможете і другий. 

Згадайте, що Вам допомогло перший раз це зробити? На які свої здатності Ви можете спертись? Які є ресурси задля цього? На кого із родичів/друзів/знайомих/колег Ви можете розраховувати? Про що важливо домовитись із цими людьми вже зараз? 

Що для Вас буде «тривожними дзвіночками»/сигналами того, що потрібно вже знов збиратись в дорогу?

Продумайте і прорахуйте із близькими по-кроково, що будете робити. І проговорюйте до тих пір, доки не з’явиться чітка картинка дій і ви не відчуєте полегшення всередині.

Як відомо основним інструментом в подоланні страху є сміливість вдивлятись йому в вічі. Це означає дати собі можливість зазирнути в нього і доторкнутись до найгіршого сценарію у своїх фантазіях. І задати собі запитання: «Якщо це трапиться, той що? І що далі? І тоді що?». І найчастіше виявляється, що всередині нас зберігається дуже багато ресурсу і сил для подолання навіть найнебезпечніших ситуацій у своєму житті. 

Бажаємо кожному сил, душевного спокою і довіри своїм рішенням! А для тих, хто наважився повертатись до дому – щасливої зустрічі з ним і з близькими!  

Текст написаний мною для «Vikna.tv», https://vikna.tv/dlia-tebe/porady/zbyrayus-povertatys-dodomu-yak-poboroty-strah-togo-shho-mozhlyvo-znadobytsya-povtorna-evakuacziya/

Photo by DDDanny D on Unsplash