Всі, Про життя

Як подолати тривогу

12 Вересня, 2021

Провели днями з колегами-екзистенційними коучами інтервізії. Ділилися тим, хто і як живе зараз, як справляється. Для людини важливо вміти визнавати і нормалізувати всі свої почуття, стани, давати їм місце бути.

Я зізнаюся собі, що відчуваю сильну тривогу щодо майбутнього, багато сумнівів і невизначеності – наскільки світ, в якому я живу, надійний і безпечний?

Хвилююся про здоров’я моїх близьких, про те, що нас всіх чекає в найближчі 2-3-6 місяців. І ця тривога – нормальна в теперішній ситуації. Саме вона зараз дозволяє мені в умовах невизначеності та обмеження можливостей знайти те, на що я все-таки можу впливати. Знайти й створити внутрішню структуру в хаосі подій і переживань.

Я запитала в себе: які мої потреби наразі актуальні для мене і як я можу їх задовольнити за можливості? І виявила дві найбільш важливі для мене зараз:

потреба в безпеці
потреба в розділеному досвіді.

Як я можу подбати про це? Що я можу для себе зробити просто зараз?
Так, я тривожуся і, одночасно з цією тривогою, усвідомлюю, що зараз у мене є безпечний для мене простір, де я відчуваю себе захищеною. Важливо дати собі можливість його виявити, дослідити, привласнити.

На поміч для цього дослідження я взяла стару добру модель розподілу життєвої енергії за Н. Пезешкіаном, в якій зачіпаються всі 4 сфери нашого життя (тіло, діяльність, контакти та сенс).

У кожній зі сфер я запитала в себе:

що є для мене опорою/опорами в кожній із них?
що може підтримати мене зараз?

І з радістю виявила, скільки всього ресурсного є в моєму арсеналі.
Сфера «Тіло»: Я стала чутливою до нього, до його потреб – «війна – війною, а обід – за розкладом». На рівні дій це проявляється так:
Уважно стежу за часом приймання їжі та перерв у харчуванні.
Обираю якісні продукти, готую корисне й смачне меню.
Планую сесії з клієнтами так, щоб зробити перерву, розім’ятися, розстрибатись, постояти у планці.
П’ю більше води.
Регулярно провітрюю приміщення. Мені подобається, що вдома порядок, як ніколи за останні пів року. Світло й затишно.
У планах: відновити домашні тренування – гантелі та фітнес-гумки вже зачекалися.
Сфера «Діяльність»: З завантаженням у моїй приватній психотерапевтичній практиці майже нічого не змінилося. На сьогодні 4/5 моїх клієнтів перейшли в онлайн. Це і «плюс», і «мінус»: у моєму особистому просторі тепер розміщається й робоче. Ці простори важливо розмежовувати, зонувати.
Я облаштувала робочий куточок поруч із вікном і квітами.
Домовилася із собою, що під час сесії з клієнтами я вдягаюсь у «робочий одяг», а по їхньому завершенню – домашній.
Відчуваючи дефіцит у структурі зовнішній, я додала структури у внутрішню: вперше в житті почала складати плани на день за всіма 4-ма сферами.
Сфера «Контакти»: Сумую за фізичним контактом із близькими, за відкритими обіймами, за можливістю вдивлятись в улюблені, рідні очі. При цьому взаємин – саме якісних, справжніх взаємин, контакту – точно стало більше. Здається, що уваги та турботи, які я отримала за останній тиждень, я не отримувала й за рік.
Радію підтримувальним зустрічам у відеочатах із сім’єю, друзями, колегами, одногрупниками з проєктів за чашкою чаю або келихом вина.
Сфера «Смисли» (внутрішній світ, майбутнє): Щиро зізнаюся, всередині зараз немає бачення далекого майбутнього. Багато невизначеності, змін у кожному дні.
Зловила себе на тому, що бачу короткими перспективами. День у день, з тижня на тиждень я співвідношу те, що відбувається в кожному моєму дні зі своїми смислами, цінностями:
Наскільки це мене наповнює, стабілізує в наявній ситуації?
Як те, що я роблю впливає на мене, на інших? Чому це важливо?
Що я можу запропонувати своєму новому дню? А він мені?
У мене є «План А» і «План В», і навіть «План С», якщо карантин затягнеться та буде дуже важко. Тішуся з того, що з’явився час на те, що давно відкладала: на хобі, книжки, фільми.
Дбаю про те, чим наповнюю свій внутрішній світ. Ретельно фільтрую інформацію. Читаю новини тільки з одного каналу, котрий верифіковано МОЗ. Виділяю час для медитацій, хоча б 5 хвилин на день.