Ось уже шостий день як я з головою пірнула у свою відпустку. На подив, вийшло швидко, у порівнянні з попередніми періодами, перемкнутися на ідентичність відпочивальниці. Як?
Відпустка = відпускати. І я дозволила собі відпустити:
- думки про мої, звичайно ж, найважливіші у світі проєкти,
- переживання про те, як же вони там без мене: моя кішка, партнери, клієнти, співробітники,
- свою гіперзначимість і незамінність у всьому цьому.
А що натомість?
А замість цього я ще до приїзду сюди, на острів, гарненько спланувала як я проведу час так, щоб потім «не було нестерпно боляче» за безцільно проведену відпустку. Щоб ту енергію, яку заощаджу, примножити, щоб не розплескати у перший же ж робочий тиждень, як це часто стається.
Цілепокладання та відпустка – для мене не зовсім сумісні поняття. Перше – більше про рух і результат, а друге – про розслаблення та процес. Проте, якщо цілі в контексті відпочинку перевести на рівень смислів і цінностей, які хочу реалізувати у процесі, то вони отримують задоволене «так» усередині мене.
Саме виходячи з такої інтерпретації, я формулювала питання до себе згідно з улюбленою балансною моделлю. Які ж питання допомогли мені сформувати і розгорнути простір відпочинку в моїй уяві:
1. Чого чекає від відпочинку моє тіло? Що для нього важливо врахувати? Який бажаний баланс напруги/розслаблення? Режим сну/відпочинку? Харчування? Чим хочу побалувати тіло?
2. Якій активності (або активностям) хочу присвятити час у відпустці? Які місця хочу відвідати? Що почитати? Що з цього «треба», а що буде приносити задоволення, наповнювати мене?
Можу/хочу обмежувати доступ до корпоративної пошти? Соціальних мереж?
3. Якими взаєминами хочу оточити себе? Якими контактами і з якими людьми? Близькість із чим/ким хочу посилити? А з ким/чим хочу обмежити?
4. Яким своїм бажанням хочу та готова дати можливість реалізуватися в цій відпустці? Яким мріям? Яким цінностям зміцнитися?
Мої нові смисли вже звуть, чекають, аби відкритися. І відкриваються… Крок за кроком… Мої психотерапевтичні канікули тривають!
Top